Центральний військовий шпиталь у Києві було засновано у ХVІІІ сторіччі, ще за часів кремнієвої зброї. Територія забудовувалась протягом всього свого існування до кінця ХХ ст. Об'єкт має охоронний статус історичного ареалу, що унеможливлює його знищення. Проте і не дає можливість модернізувати медичний заклад згідно із вимогами сьогодення. Під час війни лікарям доводиться робити неможливе для порятунку життів та здоровʼя військових, що зазнали поранення під час російсько-української війни.

Ірина Солошенко, волонтерка та ініціаторка проєкту на початку повномасштабного вторгнення безперервно перебувала декілька тижнів на території шпиталю де надавала допомогу пораненим в приймальному відділенні що існує. Наразі приймальне відділення знаходиться в цокольному поверсі старої будівлі, що знаходиться навпроти корпусів хірургії та травматології, не спроможне опрацьовувати потік поранених та далеко не відповідає нормам безбарʼєрності. А для того щоб направити пацієнта на операцію або в реанімацію, потрібно провезти його через вулицю пів сотні метрів на каталці у будь яку погоду. Там і народилась ідея побудувати нове приймальне відділення.

Пʼятиповерховий хірургічний корпус побудовано о 70-х роках ХХ сторіччя. Від поєднаний з корпусом травматології переходом на рівні другого поверху. Двоповерховий травматологічний корпус було побудовано на початку XX ст., будівля має охоронний статус.
Нове Приймальне Відділення інтегрується між цих двох будівель що існують та прибудовується до переходу. Таким чином пацієнта, що потрапляє до приймального відділення оглядають, за необхідністю стабілізують його стан та безбарʼєрно відправляють до хірургічного або травматологічного корпусу.

Нове приймальне відділення надає найкращі умови працівникам шпиталю. Проєктом передбачено набір всіх необхідних приміщень для медичних працівників — роздягальні, кабінети, кімната відпочинку та приміщення для нарад. Приймальне відділення обладнане теплим боксом для карети швидкої допомоги, просторим холом з рецепцією та панорамним вікном що виходить на внутрішній сад. Палата ургентної терапії має найновітніше обладнання. Підвальне приміщення має властивості захисної споруди подвійного призначення. Таким чином будівля загальною площею 2000 квадратних метрів ефективно доповнює та впливає на весь комплекс будівель.

В результаті комплекс складається з трьох будівель різних епох: травматологічне відділення в стилі історизму, або неокласицизму з характерними карнизами, пілястрами та обрамленням вікон. Хірургія радянської епохи, з простими фасадами опорядженими плиткою. Та нове приймальне відділення, архітектура ХХІ сторіччя між ними. Як поєднати це все в один ансамбль так, щоб це виглядало гармонійно? Це поєднання можливе за принципом, що нова будівля не має ні в якому разі імітувати архітектуру попередніх епох, а навпаки доповнювати контекст та використовувати сучасну архітектурну мову. Стару будівлю залишаємо без змін, вона прекрасна та самобутня. Будівлю радянських часів необхідно утеплити, що зробить фасад пласким, рівномірним та нейтральним. Фасад нової будівлі також плаский без декору та вікна за розміром та пропорціями схожі на деякі вікна радянської будівлі. Опорядження фасаду передбачено з кортенівської сталі, що зближує по кольору нову будівлю до старої, але при цьому не повторює її. Таким чином ми створюємо нове, сучасне з повагою ставлячись до історичного контексту.