Майбутня Європейська Школа прагне забезпечити плавний перехід від індустріальної економіки до економіки знань, де концепція людської стійкості є ключовою для успіху. Людська стійкість наголошує на цінностях, а не на уявних історіях успіху, на повазі замість конкуренції та на знаннях замість влади. Школа є невід’ємною частиною цієї ширшої системи, залишаючись адаптивною до конкретних потреб і географічного контексту, водночас непохитною у своїх цінностях і передбачуваною в майбутньому.

Концепція адаптивності базується на модульній системі, де кожен об’єм є фізично та функціонально самодостатньою одиницею, з’єднаною через центральний об’єм, який містить основні громадські простори – Ядро.
Зв’язки між модулями організовані таким чином, що доступ до кожного з них може бути обмежений у будь-який момент, що забезпечує гнучке використання приміщень для громадських потреб та різних сценаріїв подій.
Саме Ядро містить усі функції, необхідні для громадського використання, виходячи за межі простої можливості окремого доступу до спільних приміщень, і натомість стає повноцінним громадським центром.
Громадська бібліотека, зал для подій, центр медичної реабілітації, соціальна кухня та спеціально відведені простори для громади значно розширюють можливості використання будівлі поза межами потреб школи.

Кожен модуль має власну основну сходову зону, яка з’єднується з лінійною комунікаційною зоною на кінцях Ядра, утворюючи спільні та гнучкі вузли зв’язку (як горизонтальні, так і вертикальні) між модулями.
Така конфігурація дозволяє поєднувати модулі різними способами, враховуючи обмеження ділянки та топографію. Модулі можуть зміщуватися вздовж зон з’єднання, створюючи змінну ширину загального об’єму та формуючи внутрішні дворики. Залежно від конфігурації ділянки та орієнтації за сонцем, об’єми можуть також обертатися відповідно до специфічних вимог внутрішньої програми приміщень.
Крім того, збіг комунікаційних зон та розсіяна композиція об’ємів дозволяють адаптуватися до рельєфу, інтегруючи сходи, ліфти та пандуси для подолання невеликих перепадів висот у межах лінійних комунікаційних зон.
Визначені принципи модульності та дизайн-мова, що виникає на їх основі, забезпечують повну програмну гнучкість, дозволяючи змінювати функціональне наповнення, зберігаючи при цьому сталі композиційні та дизайнерські принципи.
Наприклад, якщо програма передбачатиме більше класних кімнат, менше спортивних приміщень або повну відсутність гуртожитку, такі зміни легко реалізуються в межах запропонованої модульної системи.

Концепція модульності поширюється і на структуру будівлі — як внутрішню, так і зовнішню. Запропоноване рішення базується на використанні збірних залізобетонних панелей (несучих внутрішніх панелей, конструктивно-ізольованих фасадних панелей та порожнистих плит перекриття). Такий підхід у сучасних умовах є найбільш доцільним, враховуючи переваги виробництва та монтажу, а також економічні аспекти та ефективне управління ресурсами, зокрема зниження витрат на робочу силу.
Фактор сталого розвитку також відіграє ключову роль у виборі збірних бетонних елементів, адже значна кількість бетонного будівельного сміття доступна для переробки.
Конструктивне рішення панелей є простим і може бути реалізоване з використанням інших матеріалів. З огляду на майбутні стратегії сталого будівництва, дерев’яні конструкції можуть бути легко адаптовані без зміни запропонованих принципів дизайну та структури.
На даний момент, відповідно до норм пожежної безпеки, різні види оздоблювальних матеріалів, нанесені поверх бетонних панелей, дозволяють адаптувати дизайн відповідно до місцевого культурного сприйняття та кліматичних умов.
Запропоноване рішення не є фіксованим архітектурним проєктом, а радше формує аргументовану дизайн-мову, яка дозволяє створювати варіативні адаптації бетонних панельних блоків. Це, у свою чергу, уникає повторюваності архітектури в межах однієї території, забезпечуючи різноманітність візуального образу будівлі.

Геометричні варіації дизайну модуля залежать від орієнтації за сторонами світу та функціональної зони. Північна частина будівлі складається з панелей з мінімальними виступами. Для східної та західної сторін передбачені стандартні виноси, що затіняють вікна упродовж полуденних годин. На південній стороні запроєктовані додаткові балконоподібні елементи, які забезпечують пасивний захист від сонця у період найінтенсивнішого сонячного випромінювання. Вони також створюють можливість облаштування відкритих просторів для певних типів класних кімнат, а також затишних виносних конструкцій для вхідних зон та накритих зон відпочинку на відкритому повітрі.
Базовий модуль фасаду розроблений з урахуванням функціональних вимог приміщень школи — передбачена оптимальна ширина 4 м із подвійними віконними прорізами в межах цього прольоту, що дозволяє забезпечити гнучкість у планувальних рішеннях.
Вікна класичних навчальних приміщень спроєктовані відповідно до українських норм, які передбачають висоту підвіконня 800 мм.
Подальші ітерації дизайну модулів включають різні деталі, варіації пропорцій засклення та акцентовану архітектоніку окремих зон чи першого поверху.

Одним із ключових аспектів сталого розвитку є планування приміщень навколо атріумів. Атріуми не лише створюють затишні простори та забезпечують візуальний зв’язок між рівнями будівлі, а й сприяють природній вентиляції завдяки ефекту димаря. У поєднанні з системами HVAC та пожежної безпеки це дозволяє охолоджувати внутрішні приміщення у спекотні дні, а також забезпечувати приплив свіжого повітря ззовні.
Щоб обмежити потрапляння прямого сонячного світла через світлові ліхтарі, над отворами розміщені конструкції із сонячними панелями, які виконують роль затінювальних елементів.
У задній частині кожного такого модульного блоку передбачена піднята секція конструкції, що створює зручний простір для розміщення технічного обладнання, гармонійно інтегруючи його в загальний дизайн будівлі.